Вона його зрадила…  зраджуючи знов і знов. Це приносило неабияку втіху. Навіть якось кумедно виходило:  Їй подобався присмак страху, ризику, що був присутнім в повітрі завжди, як небажаний гість і в той же час, потрібний для підтримки цього, незвичного для Неї раніше,  гострого відчуття. Цей гість досить довго затримався, забувши про правила етикету, але Вона була не проти, навпаки Вона дихала ним, жила ним.  Не зважаючи ні на що, все ж залишалася байдужою.

Не тільки забуваючи про Його почуття, а ще про одну більш важливу річ: що це захоплення вже давно переросло в гру, яка манила до себе, все сильніше стискаючи в залізних пазурах, і не маючи наміру відпускати. Це був своєрідний наркотик, без якого не було сенсу жити – життя було нецікаве, все, що здавалось мало бути кольоровим, було у чорно-білих тонах. Важливо було схаменутись, але як? Напевно Вона просто не кохала, Його не кохала, або взагалі – нікого. А можливо… Можливо, сама суть цієї гри в тому, щоб навчитись кохати?

Рина Льницька

Не спешите брать в руки ножницы! Сделать ваши волосы мягкими, здоровыми и шелковистыми помогут профессиональные маски для волос по приемлемым ценам.